«Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця»:вшановуємо пам'ять жертв голодомору 1932-1933 років

“Все менше і менше лишається серед нас живих свідків Голодомору. Тим більш важливо берегти пам'ять про ті часи і про ті випробування, які випали на долю українців. І не лише берегти, але і переосмислювати, передаючи ці знання наступним поколінням – чи це буде музейний артефакт, чи споглядання сімейного фото, зробленого до Голодомору, чи прививання дітям шанобливого ставлення до їжі і пояснення уроків історії. І свічка пам'яті – це той жест, який має об'єднувати українців. Такі традиції шанування жертв великих національних трагедій є у різних народів. І це справді те, що об'єднує людей у єдиний народ”, – зазначає заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак.

Не нагодує Мати-Україна,
Не приголубить діточок своїх…
Яка ж бо перед Богом в нас провина?
Який ми сотворили гріх?
Чи той, що в нас поруйнували храми? –
Прийшли в наш край перевертні і хами
Чинить страшну наругу над людьми.

"Того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали незаконно і почали забирати з домівок усе, що знаходили.
Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод. 

Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна, це було велике щастя. Найстрашніше почалося весною 1933 року, Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду. 

Люди їли все, що можливо було жувати. Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.
Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, бо вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли на візках у кого була ще хоч якась сила,
Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Люди божеволіли з голоду. Почалося людоїдство." так про  1932-1933рр. розказують очевидці

Ці жажливі роки далеко в минулому, але пам'ять залишилася і до нині.

Вшановуючи пам’ять жертв голодомору та політичних репресій, в закладі освіти пройшли такі заходи:

• Бібліотекарем школи Боднар М.І. було підготувано книжково-ілюстративну виставку «Забуттю не підлягає»
• Серед учнів  1-4 класів  педагог-організатором Кибза Н.М., проведено виставку малюнків «Україна пам’ятає» та виставку плакатів «Без права на забуття(1932-1933)» серед 5-11 класів;
• У кожному класі класними керівниками були проведені бесіди за темами «Вогонь скорботи в серці навіки», «Страшні роки голодомору 32-33-х р.р.», «Незгасаюча біль народу»,  «Що я знаю про голодомор»;"Трагедія українського народу"; "Свіча милосерддя"; «Хліб – джерело життя»;
• Заступник директора з ВР Каменца Н.І. разом з учнями 7-9 класів провели акцію «Запали свічку»